Проза і поезія про різьблення


« Ідол багатоликий   |   Різьблення по дереву »

Вранці діда оголосив, що з нього вже сипятся тирса, і він йде у відставку. Ура!!! за звичкою радісно закричали дровіки. Ми теж хочемо з тобою у відставку. - А де це? Діда довго пояснював, що якщо вони підуть у відставку разом те вийде, що він ні куди не пішов, і для того, щоб куди те піти, потрібна дорога, а у відставку дорогі немає, тому що її не буває.
На що дровіки запевнили дідові що обов′язково знайдуть дорогу у відставку, а якщо не знайдуть те побудують нову. Після цих слів діда відвів дровіков в школу, де не покладаючи рук, особисто сам дві доби учив дровіков. У сенсі забивав їх голови новою трухою (правда, брав її все в тій же коморі). Після набивання слідувала Процедура тестування.
Тест не відрізнявся химерністю - два питання: злічи до восьми. І як звуть?

*******

Все коли ні будь, закінчується. Полен погойдувався на хвилях біля самого берега. У такт хвилям погойдувався Місяць на щедро усипаному зірками небі. Течії не було. Припливли, подумав Полен. Треба якось вибиратися. Пересуваючи частинами тіла, які ще зберегли рухливість, Полен видерся на берег. Світало. Бути моряком йому чому те розхотіло.
Ніколи в житті він не був так далеко від будинку, і не бачив таких дивних оленів, важких і повільних, таких, що мірно бредуть уздовж річки. Хоча це і були звичайні корови, Полен про це навіть не здогадувався. Він просто побрів разом із стадом. Суглоби підсохнули і почали поскрипувати з кожним кроком. Полен вирішив, що буде скрипучим дровіком і навіть спробував наськріпеть яку ні будь мелодію.
Вийшло цікаво, правда руху доводилося робити небагато дивні. Навіть корови почали озиратися. Суглоби ще не багато підсохнули і Полен навіть став на ходу перестрибувати через коржики.

Коли набридло стрибати, Полен зачепився рукою за коров′ячий хвіст, так було набагато легше йти.


Tags: , , , , , ,

Загальне


Схожі записи